Це був досить важкий маршрут з ночівлею в горах. За півтори доби наша група з вісьми чоловік подолала 39 км. Набір висоти становив 1586 м.
Маршрут стартував із туристичної бази «Заросляк», по синьому маршруту. За 2 год 57 хв спортсмени СОУ дістались вершини Говерли, з якої по хоребту продовжили рух через гори Туркул, Ребра та Гутим Тамнатник в сторону озера Бербенескул, де і планували розбити табір. Шлях до озера Бербенескул зайняв близько 8 годин. Всі були стомлені, але щасливі, що таки дійшли й подолали першу половину запланованого маршруту, а далі… навколо гори, найвисокогірніше озеро України, багаття, смачна їжа, душевні розмови з хорошими друзями, ночівля в палатках, світанок.
Другий день… прокинулись, зустріли сонце, поснідали і вирушили до озера Несамовите, де здавалось до бази «Заросляк» вже рукою подати, бо залишилось лише спуститись 6 кілометрів вниз… А що таке 6 км, коли подолано вже більше 30-ти.
Тернопільчане йшли через густі зарослі хвойних чагарників, по яких зручно рухатись без сумок з спальниками, каріматами і палатками. Гілки відгиналися руками, ті хто йдуть ззаду приймають їх обличчям) і здається що гірше бути вже не може… може!
Стежка, по якій рухались спортсмени, обірвалась у струмку і далі невідомість без розуміння подальшого шляху. Добре, що під рукою телефон з GPS, який скерував нас на вірний шлях до бази.
Погода в горах річ загадкова, небо швидко затягується грозовими хмарами і починається дощ, а до фінішу ще 4 км…спуск вниз перетворився на зʼїзд, всюди слизьке болото, ноги їдуть, дощ заливає очі, мокрий холодний одяг прилипає до тіла… але наші спортсмени далі рухались до бази.
Поступово стало байдуже чи ти мокрий, чи в болоті, чи одяг цілий. Сплеск радості й легкої ейфорії охопив усіх, падіння стали парними, а подекуди й груповими. Все супроводжувалось сміхом!
Далі сухий одяг, гаряча кава, теплі автомобілі й усвідомлення, який шлях подолано.
«Кожен спортсмен зайвий раз переконався, що наш організм сильніший, ніж ми думали і в стресові моменти ми здатні мобілізувати свої сили і витримати будь-які випробування. – зазначив очільник Тернопільського відділення СОУ Віктор Ворко. – Після такого походу ми по-новому цінуємо комфорт, тепло, зручності наших осель. А головне, більше починаємо дорожити друзями, які готові подати нам руку, навіть коли самі не можуть втриматись на ногах!»
Тернопільський осередок СОУ
